02/10/2022

Писанки – на амуніцію українським захисникам

275261058_7383911791626421_2734991398269714705_n
216917402_1874860479339904_414088869512289058_n
275304310_7383912194959714_2539784619615654342_n
275363349_7383913898292877_2592119486006232104_n
275428280_7389964467687820_646021774911356559_n

Оксана Мартинович: «Відправила за кордон 300 писанок… Вже тризуби почала малювати на писанках»

Соснівська мисткиня Оксана Мартинович з роду Смеречинських знову взялась писати писанки. А кошти від їхнього продажу у Європі підуть на закупівлю бронежилетів та усього необхідного для наших захисників.


— Що зараз роблю? Варю борщ із москаля, — сміючись розповідає пані Оксана. У Соснівці вже є дві «вареничні сотні»: в 13-ій школі, до якої у перші дні війни входила жінка, а інша — базується у церкві Св. ап. Петра і Павла.А мисткиня щаслива від того, що, як і кожен художник, може повернутися до творчості і таким чином заробити на «броники». – Поспішаю, пишу, тішуся, що мені попала ця робота. Перемога буде за нами!


У нашій хаті «перевалочна» база (сміється – авт.), беремо переселенців на ніч.


Спочатку приїхали наші знайомі з Київщини: жінок відправили далі, а назад бус завантажили броніками – наші Савчуки під'єдналися і ми разом зібрали й відправили назад бус до територіальної оборони під Київ. Так воно й закрутилося. На шостий день війни мені зателефонував знайомий монах з-за кордону і питає як пишуться писанки: «Та зараз вони потрібні так, як ніколи!» Річ у тому, що наші монахи в Європі щороку беруть писанки, розповсюджують по монастирях, церквах і ці кошти від продажу йшли на доброчинність, а зараз підуть на те, що треба нашим захисникам.


Вже відправила за кордон 300 писанок, й далі потрібно писати. Це досить символічно, адже водночас це пропагує нашу культуру. Я вже тризуби почала малювати. Писанки стилізовані, є традиційні, але усі різні, бо так веселіше працювати. Спочатку мої діти та онуки плели до писанок стрічки, а тепер сусідка, мої дівчата зі школи. Усі запакувала в контейнери і відправили із чоловіком, який приїхав з Покровська, це Донеччина, – він повіз їх до Львова, а далі – переправили до Європи.


Зараз у моєму будинку живе жінка з Маріуполя, вона чекає на свою сестру з дитиною, щоб їхати далі. Приїхала також молода жінка з Житомира, виявилося вона за професією лікар лор. А в нас у лікарні немає такого спеціаліста, тож піде на роботу. В будинку у кожній із шести кімнат по 4-6 осіб: ночують, відпочивають і їдуть далі. Деякі хочуть залишитися, але я не хочу грошей, не здаю на тривалий час. Я просто допомагаю людям: одних відправляємо, інших приймаємо… Соснівчани принесли матраци, подушки, ковдри, друзі — гуманітарну допомогу з Польщі, є на чому спати. В нас ще й живуть із тваринами. Зараз на другому поверсі мій кіт і ще один, а на першому – кіт і пес. У нас справжній ковчег чи то рукавичка (посміхається).

Опубліковано
02/10/2022
Автор
Олександра ГУЗІЙ

Новини